30 листопада виповнюється два роки з дня розгону студентського майдану у Києві — події, яка де-факто стала початком активної хвилі народного невдоволення і дала старт Революції Гідності.
Саме у 4 годині ранку 30 листопада 2013 року без попередження та із зухвалою жорстокістю «славнозвісний» беркут кийками та сльозогінним газом розігнав людей (в переважній більшості студентів) що зібралися біля стели Незалежності висловлюючи протест рішенню Віктора Януковича «звернути» процес євроінтеграції України. Такого новітня українська історія ще не бачила.
Вже два роки опісля, жоден з винуватців цього кривавого розгону «не знайдений» та не покараний.
Сьогодні, коли Україна осмислюючи результати останніх двох років, коли суспільство вже незворотньо змінилось та кожен потребує відповідальності, правосуддя, реального дотримання прав і свобод, а не декларативного окозамилювання стандартними фразами та спічами з нагоди чергової значущої дати — постає лише одне питання: «Що насправді було змінено?»
Революція Гідності триватиме доти, поки не буде досягнута мета, що із кожним ударом серця лунала зі сцени на Майдані Незалежності, коли ані репресивна державна машина «сім’і», ані провокації та постріли у спину не могли зупинити українців, що захищали ціною свого здоров’я та життя незалежність своєї рідної землі.
